*
"Не радій, Ізраїлю, не веселися так, як інші народи. Тому що ти зрадив свого Бога. Ти, наче повія, полюбляєш подарунки на всіх пшеничних токах." (Осії 9:1)
*
Ви могли б прославляти Ісуса,
Але ти не схотів, не схотіла!..
Під ногами широка дорога,
І, здається, літаєш на крилах.
Дочекався дітей і онуків,
На пізніш відкладавши спасіння.
Не прийнявши від совісті звуків,
Занехаяв Господнє терпіння.
Сам себе потішаючи словом:
Не роблю я насправді щось злого.
Всупереч поступаючи з Богом:
Хто святий без Христа? - Ні одного.
Дім прекрасний, хороша робота.., -
Все, що треба в житті є у тебе.
Але Бога.., не знаєш ти Бога.
Хоч Він й нині ще кличе до Себе.
Так не просто зріктися земного,
Що душі вже давно полюбилось.
Але вибір на користь Святого
Дасть у вічності те, що й не снилось!
Ти багато наслухавсь про Бога.
Ради чого, скажи, Його зрадив?
Нема праведних, і ні одного…
Чом від Божої Церкви відчалив?
Бог повернеться знов по Невісту, -
Чи ти будеш також в її складі?
І для тебе знайдеться там місце,
Якщо Божій покоришся владі.
*
"Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів". (Біблія, Рим.3)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Мечта. - Анатолий Бляшук Иногда оборачиваясь назад и вспоминая всю боль и зло, которые были моими вечными спутниками, когда я жил без Бога, у меня возникает вопрос, сколько же еще людям нужно боли, чтоб они захотели любви…? Сколько еще нужно страшных, неоправданных смертей, чтоб люди захотели жить…? Сколько еще молодых пацанов и девчонок должен скосить СПИД и наркотик, чтоб их родители поняли, что это следствие их грехов, унаследованное их детьми и еще приумноженное…? Сколько еще…?
