У небі хмари дощові
Виводять дивний свій танок. Я знаю –
Буде злива…
Роса сріблиться на траві,
Роса збирається в вінок – світає…
Світ співа.
Пр-в.:
До Бога щиро промовля
Уся земля:
« Прослався, Цар, Творець світів!
Святиться хай Твоє Ім′я!
Хай кожен у своїм житті
Тебе, Всевишній, прославля!
Коли замовкнуть голоси
Людей під куполом небес –
Одвічна волошкова синь,
Каміння гострі полюси
Засвідчать, що Христос воскрес.»
ІІ
Тумани упадуть в полях,
Морози розмалюють землю… дивне
Це творіння.
Хто птахів летом окриля?
Хто квіти килимами стелить? Лине
Пісня ця.
ІІІ
Зоря над обрієм згаса,
Медовий ранок розцвіта . Я знаю –
Скоро літо.
Яка незміряна краса!
Повстала ти ім’ям Христа. Співає
Цілий світ.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Церковь - невеста Христа - Анна Зотова Это второе мое произведение, написанное по мотивам псалма 44. Вдохновили меня стихи с 10-16, где говориться о прекрасном событии будущего: свадьбе на небесах Христа со своей Невестой-Церковью.: "...стала царица одесную Тебя в Офирском золоте. Слыши, дщерь, и смотри, и приклони ухо твое и забудь народ твой дом отца твоего. И возжелает Царь красоты твоей; ибо Он Господь твой и ты поклонилась Ему... Вся слава дщери Царя внутри: одежда ее шита золотом; в испещренной одежде ведется она к Царю; за нею ведуться к Тебе девы подруги ее..."
